Лише після початку повномасштабної війни я дізналася, що вагітна... Я хотіла якнайкраще піклуватися про свою дитину, але не могла купити навіть найнеобхідніших ліків. Росіяни обстрілювали цивільних, тому ми не могли одразу виїхати з мого рідного міста. Майже місяць я жила в підвалі, була не при собі від страху та переживань за життя чоловіка і нашої маленької дитини. Мій чоловік працює в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Коли росіяни завдали удару по його підрозділу, він наполіг, щоб я негайно виїхала, не беручи речей і не знаючи, що буде далі. У мого чоловіка була сестра, яка жила у Кривому Розі, тож ми поїхали до неї, але вона вже хворіла на рак. Через два тижні її не стало. Вона померла в мене на руках. Я мусила залишатися сильною заради дитини, яка була в моєму животі. Минуло ще сім місяців, і 1 листопада 2022 року я народила Софію. Вона обрала чудові дати: її зачаття відбулося 02.02.2022.
У мене було щасливе дитинство, хоча ми жили бідно, але я не хочу такого життя для своєї дитини. Коли війна почалася у 2014 році, це було травматично. До того я навіть не уявляла, що таке війна, і думала, що нас застрелять за будь-який звук, який ми видамо. Це було жахливо. Мені довелося піклуватися про мого молодшого брата, якому було лише шість тижнів, і про мого семирічного брата з інвалідністю, який абсолютно нічого не розумів із того, що відбувалося, і не міг захистити себе. Під час обстрілів у 2014 році мені часто доводилося морально готувати себе до смерті, накриваючи брата власним тілом. Через десять років я знову переживаю те саме, але тепер замість брата поруч зі мною моя дитина. У цьому світі нічого не змінилося. Я досі щодня готуюся до смерті й накриваю власним тілом того, хто не може себе захистити.
На початку війни у 2014 році вся наша родина залишалася разом у Попасній, але у 2022 році повномасштабне вторгнення нас розділило. Мої батьки перебувають під величезним тиском. Особливо мій тато, який дуже чутливо реагує на емоційний стрес. У нашому маленькому місті загинуло багато знайомих. У Попасній ми всі знали одне одного. Одного чоловіка, якого я знала, обезголовило, коли він біг, намагаючись сховатися від обстрілу. Найгіршим для мене було те, що його тіло пролежало під дверима продуктового магазину багато тижнів. Я бачила його на власні очі, коли ми виїжджали з міста. Я також бачила будинок сусідів, який палав, а всередині були люди, які згоріли живцем. Було вже надто пізно, щоб їх урятувати.
Фотографія молодої матері, яка тримає на руках немовля, відгукується на багатьох рівнях. Здається, ніби цю сцену можна було сфотографувати в іншу епоху. Жовтий автомобіль, на який вона спирається, має старомодний вигляд і, ймовірно, старший за саму матір. Колір автомобіля разом із його дизайном нагадує золотисто-жовту палітру 1970-х років, яка асоціюється з достатком, радістю та сонячним світлом. Але ця сцена зовсім не сонячна. У вікні автомобіля ми помічаємо жовту наліпку, що позначає місце для людей з інвалідністю. Жовтий - колір попереджень і небезпеки.
Материнство в умовах війни формується обставинами, з якими жодним батькам не довелося б стикатися. І все ж мільйони матерів у всьому світі переживають труднощі. Вони піклуються про дітей, дарують їм підтримку й відчуття безпеки в умовах невизначеності, вимушеного переміщення, постійної загрози насильства та травми, яка може залишитися на все життя. Фотографія Марка Невілла нагадує нам, що турбота матерів є постійною та складною і відіграє життєво важливу роль у тому, щоб діти отримували підтримку та не втрачали надії на майбутнє.
«Щоденник волонтера» - це не лише виставка, а й благодійний проєкт зі збору коштів.
Усі пожертви та прибуток від продажу творів мистецтва будуть спрямовані на підтримку Postcode Ukraine - благодійної організації, заснованої у 2022 році в Києві для підтримки місцевих гуманітарних організацій та волонтерських груп, які безпосередньо допомагають громадам, постраждалим від війни.
*Прихильники Postcode Ukraine у США можуть робити пожертви, що підлягають податковому відрахуванню, через нашого американського партнера Shield of Freedom — зареєстровану неприбуткову організацію зі статусом 501(c)(3), яка підтримує Україну. Пожертви, зроблені в межах цієї кампанії, отримує та офіційно підтверджує Shield of Freedom, а через свою грантову програму організація спрямовує їх на підтримку гуманітарних ініціатив Postcode Ukraine в Україні.
З 2022 року Postcode Ukraine безпосередньо профінансувала гуманітарні проєкти по всій Україні на суму понад 500 000 доларів США.
За допомогою фотографії, кіно та гуманітарної діяльності Postcode Ukraine прагне зробити так, щоб досвід звичайних українців був побачений, збережений у пам'яті та отримував необхідну підтримку.
