Я зробив цей портрет моєї подруги Шури в Києві в червні 2023 року, за місяць до смерті її хлопця. Я знову побачив її в березні 2024 року, коли вона була у відпустці. До червня 2024 року її вже не стало.
У її погляді відчувається вся вага цієї миті й водночас щось значно давніше: тихе, непохитне розуміння того, що потрібно захищати. У різні історичні періоди українські жінки підтримували родини та громади, зберігали культуру й пам'ять, а коли цього вимагала історія - захищали їх. Їхня сила ніколи не мала лише однієї форми. Вона проявляється в ніжності та рішучості, у впевненості залишатися собою та у відмові дозволити труднощам позбавити їх індивідуальності, дотепності чи повноти життя.
Повномасштабне вторгнення Росії різко висвітлило цю спадщину. Українські жінки відповіли на виклики війни, служачи, лікуючи, очолюючи та підтримуючи родини, розділені кордонами й поколіннями. Вони йшли назустріч небезпеці та брали на себе обов'язки, які мало хто міг уявити, створюючи мережі турботи й допомоги там, де вони найбільше потрібні. Багато хто заплатив за це величезну ціну. Та навіть серед глибоких втрат вони продовжують відстоювати право на життя - не просто на виживання, а на гідність і можливість жити повноцінно.
Відлуння цієї історії сягає задовго до появи сучасної української держави. Протягом століть потрясінь і спроб стерти українську ідентичність жінки берегли пам'ять і відчуття приналежності. Поруч із цією роллю існує інша глибока традиція: жінка як захисниця, готова за потреби боронити дім, громаду та Батьківщину. Українська історія й культура несуть у собі цей образ жіночої мужності не як відмову від жіночності, а як ще один прояв її сили. Жінки ніколи не були лише хранительками того, що залишилося в минулому. Вони також творили те, що має прийти після нього.
Сьогодні українські жінки пишуть наступний розділ цієї довгої історії. Їхня мужність ґрунтується не лише на тому, що вони прагнуть захистити, а й на їхньому наполегливому бажанні залишатися собою. Вони допомагають Україні вистояти й водночас формують суспільство, яке постане після війни, захищаючи не лише те, чим Україна була, а й те, якою вона все ще має свободу стати.
«Щоденник волонтера» - це не лише виставка, а й благодійний проєкт зі збору коштів.
Усі пожертви та прибуток від продажу творів мистецтва будуть спрямовані на підтримку Postcode Ukraine - благодійної організації, заснованої у 2022 році в Києві для підтримки місцевих гуманітарних організацій та волонтерських груп, які безпосередньо допомагають громадам, постраждалим від війни.
*Прихильники Postcode Ukraine у США можуть робити пожертви, що підлягають податковому відрахуванню, через нашого американського партнера Shield of Freedom — зареєстровану неприбуткову організацію зі статусом 501(c)(3), яка підтримує Україну. Пожертви, зроблені в межах цієї кампанії, отримує та офіційно підтверджує Shield of Freedom, а через свою грантову програму організація спрямовує їх на підтримку гуманітарних ініціатив Postcode Ukraine в Україні.
З 2022 року Postcode Ukraine безпосередньо профінансувала гуманітарні проєкти по всій Україні на суму понад 500 000 доларів США.
За допомогою фотографії, кіно та гуманітарної діяльності Postcode Ukraine прагне зробити так, щоб досвід звичайних українців був побачений, збережений у пам'яті та отримував необхідну підтримку.
