У Чернігові Ілля Василенко (17 років), Микита Посмашний (19 років) та Володимир Фетісов (19 років) досі тренуються на стадіоні «Десна», хоча на початку війни російська ракетна атака зруйнувала його. Вони грають у футбол там із дитинства. Згодом, ставши професійними футболістами та виступаючи за чернігівський футбольний клуб «Десна», вони отримували невелику зарплату й бачили своє майбутнє у спорті.
Я запитав, чи продовжують вони грати у футбол, тому що бачать у цьому свою кар'єру, чи тепер це радше хобі, або ж вони просто люблять цей вид спорту. Усі троє вагалися, дивлячись один на одного.
«Ми тренуємося майже щодня, як і раніше. Я б не ризикував бігати на цьому стадіоні, якби не любив футбол», - відповів Микита, показуючи на бігову доріжку, яка тепер нагадує поверхню Місяця і непридатна навіть для ходьби, не кажучи вже про біг. «Наразі в Україні не проводяться чемпіонати, і ми не маємо можливості їздити до Європи для участі в турнірах через мобілізацію... Але ми віримо, що одного дня війна закінчиться, і ми будемо готові не просто грати, а перемагати».
Я займаюся документуванням воєнних злочинів. Через це я бачила незліченну кількість футбольних стадіонів по всій країні, перетворених на руїни російськими ракетами.
Усі ці роки я чула фразу: «Спорт поза політикою». Насправді це має означати, що спорт не повинен служити чиїмось політичним інтересам, а не те, що російських спортсменів, які підтримують Путіна та війну проти України, слід повертати на Олімпійські ігри. Спорт має залишатися гідним.
Російська загарбницька війна обірвала життя сотень українських спортсменів. Вони більше ніколи не вийдуть на змагання. Ті, хто вижив, тренуються в укриттях під час повітряних тривог, відточують майстерність на зруйнованих полях і виступають на міжнародній арені з болісним усвідомленням того, що будь-якої миті російська ракета може вдарити по їхньому дому, залишивши їх без дому та без тих, до кого можна повернутися.
До того ж ця війна позбавила тисячі українських дітей мрії коли-небудь стати спортсменами.
Саме тому ця фотографія так багато для мене означає. Тому що діти на ній вирішили не віддавати свою мрію росіянам. Вони тренуються щодня, попри те, що бігові доріжки на стадіоні в Чернігові нагадують поверхню Марса. По них важко навіть ходити, не кажучи вже про біг.
«Щоденник волонтера» - це не лише виставка, а й благодійний проєкт зі збору коштів.
Усі пожертви та прибуток від продажу творів мистецтва будуть спрямовані на підтримку Postcode Ukraine - благодійної організації, заснованої у 2022 році в Києві для підтримки місцевих гуманітарних організацій та волонтерських груп, які безпосередньо допомагають громадам, постраждалим від війни.
*Прихильники Postcode Ukraine у США можуть робити пожертви, що підлягають податковому відрахуванню, через нашого американського партнера Shield of Freedom — зареєстровану неприбуткову організацію зі статусом 501(c)(3), яка підтримує Україну. Пожертви, зроблені в межах цієї кампанії, отримує та офіційно підтверджує Shield of Freedom, а через свою грантову програму організація спрямовує їх на підтримку гуманітарних ініціатив Postcode Ukraine в Україні.
З 2022 року Postcode Ukraine безпосередньо профінансувала гуманітарні проєкти по всій Україні на суму понад 500 000 доларів США.
За допомогою фотографії, кіно та гуманітарної діяльності Postcode Ukraine прагне зробити так, щоб досвід звичайних українців був побачений, збережений у пам'яті та отримував необхідну підтримку.
